До питання про Положення про атестацію педагогічних працівників

 До питання про Положення про атестацію

педагогічних працівників ( семінар 12.01.2023)

(перенесено до наявності можливостей)

11.02 2022 ЦК Профспілки працівників освіти і науки України скерував на

адреси обласних та Київської міської організацій проект Положення про атестацію

педагогічних працівників, що надійшов від Міністерства освіти і науки на

погодження листом від 10.02.2022 № 1/2311-22 з пропозиціями його

якнайшвидшого погодження.

Пропозиції та зауваження до нього надійшли у лютому від 13 обласних та

Київської міської організацій Профспілки.

23.02.2022 від імені президії ЦК Профспілки на МОН спрямовано

зауваження, в яких узагальнено позицію територіальних організацій та доповнено

пропозиціями ЦК Профспілки.

Під час його доопрацювання МОН врахувало низку зауважень та пропозицій

та повторно надіслало його на погодження у червні 2022 року листом від

13.06.32022 № 1/6336-22.

20 червня 2022 року у режимі ZOOM-конференції відбулося обговорення

проекту Положення з представниками МОН України. Після його доопрацювання в

МОН відбулося ще одне обговорення у вересні.

Основними з зауважень до проекту наказу МОН та безпосередньо до

Положення були ті, що спрямовувалися на поліпшення процедури атестації,

розширення можливостей для підвищення оцінки рівня праці педагогічних

працівників, недопущення звуження прав педагогічних працівників та

профспілкових організацій під час атестації та її результатів.

Враховано зауваження, що допоки не завершиться процедура атестації

педагогічних працівників відповідно до чинного Положення про атестацію норми

нового Положення не можуть запроваджуватися у дію. Тобто кваліфікаційні

категорії, педагогічні звання, присвоєні до набрання чинності цим наказом, є

дійсними (на весь час їх присвоєння) до атестації педагогічних працівників,

проведеної згідно з Положенням, затвердженим цим наказом. Це відображено у п.

14 Положення, а саме виписано: «До проведення чергової атестації педагогічного

працівника за ним зберігаються присвоєні кваліфікаційна категорія (педагогічне

звання)».

Враховано пропозиції щодо включення до складу атестаційних комісій

представників профспілки. Пункт 2 розділу ІІ Положення доповнено нормою, що

до роботи атестаційної комісії залучаються представники первинних або

територіальних профспілкових організацій (до 2 осіб за згодою) із правом голосу.

Представники профспілкових організацій за згодою залучаються до роботи

головою атестаційної комісії відповідно до рішення уповноваженого

профспілкового органу (за наявності у закладі освіти) або на територіальному рівні

декількох профспілкових організацій - за рішенням спільного представницького

органу профспілок.

МОН врахувало пропозицію щодо переліку педагогічних працівників, які

мають атестуватися. Бо педагогічними працівниками є не лише ті, які викладають,

а й вихователі, педагоги-організатори, практичні психологи, методисти, соціальні

педагоги, консультанти тощо, перелік яких затверджено постановою Кабінету

Міністрів України від 14.06.2000 № 963, чим доповнено проект Положення.

Враховано пропозиції, що педагогічні працівники, які мають вищу освіту за

спеціальностями, що не відповідають навчальним предметам (інтегрованим

курсам, дисциплінам), які вони викладають чи діяльності, та були прийняті на

посади до набрання чинності цим наказом і продовжують працювати у закладах

освіти не за фахом, атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням

кваліфікаційних категорій та педагогічних звань як такі, що мають відповідну

освіту та відповідну посаді професійну кваліфікацію.

Враховано норму, що педагогічним працівникам, які успішно пройшли

сертифікацію і мають чинні сертифікати, присвоюється наступна кваліфікаційна

категорія, педагогічне звання відповідно до цього Положення.

Враховано норму, що при прийнятті працівника на педагогічну посаду

попередньо присвоєні їй кваліфікаційна категорія, педагогічне звання

зберігаються та застосовуються за новим місцем роботи до проходження нею

атестації у порядку, визначеному цим Положенням.

Враховано, що норми положення про атестацію педагогічних працівників не

поширюються на тих педагогічних працівників, які забезпечують здобуття фахових

компетентностей спеціалізованої освіти (викладачі музичних шкіл, інших

закладів мистецької освіти).

Передбачено нові норми:

- мінімальний загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічних

працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної)

освіти, необхідний їм для проходження атестації становить не менше ніж 150 годин

або 5 кредитів ЄКТС;

- мінімальний загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічних

працівників інших закладів освіти, необхідний їм для проходження атестації

становить не менше ніж 120 годин або 4 кредити ЄКТС.

При цьому враховано пропозиції, що цей обсяг підвищення кваліфікації має

відбуватися впродовж 5 років.

Передбачено нові норми про те, що кваліфікаційні категорії «спеціаліст»

«спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії» присвоюється

педагогічному працівникові, який має освітній рівень фаховий молодший

бакалавр (молодший спеціаліст), молодший бакалавр, бакалавр чи магістр

(спеціаліст)

Але на відміну від чинних умов запроваджено залежність присвоєння

категорій від стажу роботи - не менше ніж три роки - для другої категорії, не

менше ніж п’ять років – для першої категорії.

Профспілка зауважувала, що не можна ставити рівень кваліфікаційних

категорій у залежність від стажу роботи. Норма щодо наявності стажу

педагогічної роботи має місце в чинному положення лише стосовно

педпрацівників, які прийняті на роботу з виробництва або науково-педагогічних

працівників, які не мають педагогічної освіти.

Вдалося переконати розробників, що не можна ставити вимогу, що для

присвоєння категорії спеціаліст – необхідний стаж має бути не менше року.

Кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється

педагогічному працівникові, який має освітній рівень магістр (освітньо -

кваліфікаційний рівень спеціаліст), стаж роботи на посадах педагогічних

працівників не менше ніж сім років.

Педагогічному працівнику, який має науковий ступінь, за результатами

атестації без дотримання послідовності на присвоєння може бути присвоєна

кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», за умови наявності в нього

стажу роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж один рік. Тут ми

не переконали МОН, що цю вимогу щодо стажу не потрібно ставити.

Враховано позицію Профспілки про те, що працівникам, які не мають

педагогічної освіти, але мають стаж роботи в одній із галузей економіки (крім

освітньої) та працюють на посадах педагогічних працівників, тобто у всіх типах

закладів та установ освіти, можуть присвоюватися без дотримання послідовності

кваліфікаційні категорії:

«спеціаліст другої категорії» за наявності не менше 2 років стажу роботи;

«спеціаліст першої категорії» - не менше 5 років;

«спеціаліст вищої категорії» - не менше 7 років.

Тобто при цьому звужено право науково-педагогічних працівників, які не

мають наукових ступенів, а також мають вчені звання або без таких звань, та

переходять на посади педагогічних працівників, що вимагатиме внесення поправок

до Положення.

Не враховано пропозицію, що особі, яка має науковий ступінь або вчене

звання, та призначається на посаду педагогічного працівника, присвоюється

категорія «спеціаліст вищої категорії».

Не враховано пропозицію, що перемога особи у конкурсному відборі на

заняття посади керівника закладу загальної середньої освіти прирівнюється до

його атестації.

Ця пропозиція ґрунтувалася виключних нормах статті 50 Закону України

«Про освіту», якою передбачено можливість встановлення законодавством певних

випадків, щодо непроходження атестації педагогічних працівників. Тому й

пропонувалося передбачити можливість звільнення від атестації керівників

закладів освіти, які обираються за процедурою конкурсного відбору.

Не враховано норму про надання можливостей та повноважень на

створення атестаційних комісій І рівня в закладах освіти, відокремлених

структурних підрозділах, у яких працює менше 15 педагогічних працівників.

Функції таких атестаційних комісій виконують атестаційні комісії ІІ-ІІІ рівнів

органів управління у сфері освіти за місцезнаходженням суб'єктів освітньої

діяльності.

Враховано певні моменти щодо «внутрішнього» та «зовнішнього»

сумісництва.

Однак щодо поняття «суміщення», то в останній редакції Положення з

присвоєним наказом МОН № 805, повернутого очевидно з Мінюсту під час його

державної реєстрації, воно має місце.

Тому у листі від 27 жовтня щодо роботи керівників закладів освіти,

структурних підрозділів та їх заступників за суміщенням наголошено на

неприпустимості такого врегулювання питання суміщення професій.

Для керівних працівників постановою Кабінету Міністрів України від

30.08.2002 № 1298 заборонено суміщення.

Крім того, така норма дублює норму, що педагогічні працівники, які

обіймають різні педагогічні посади в одному і тому чи різних закладах освіти

(зокрема керівники закладів освіти, які викладають предмети або здійснюють іншу

педагогічну роботу), атестуються за кожною з посад.

Також є некоректною норма абзацу сьомого пункту 12, що:

керівникам закладів освіти, структурних підрозділів, їх заступникам та

іншим педагогічним працівникам, які не мають педагогічного навантаження, за

результатами атестації встановлюється їх відповідність або невідповідність

займаній посаді та встановлюється (підтверджується) тарифний розряд, оскільки:

керівники та їх заступники атестуються за основною посадою незалежно від

наявності у них навчального навантаження, а іншими педагогічними працівниками,

які мають навчальне навантаження, можуть бути педагогічні працівники, які

атестуються з присвоєнням їм кваліфікаційних категорій – до прикладу методисти,

соціальні педагоги, практичні психологи тощо.

Тому запропоновано редакцію: «Керівники закладів освіти, структурних

підрозділів та їх заступники атестуються на відповідність зайнятій посаді

незалежно від наявності навчального навантаження за основною посадою».

Враховано зауваження стосовно вчителів та викладачів, які мають

педагогічне навантаження з кількох предметів. Вони атестуються з того

предмета, який викладають за спеціальністю. Присвоєна кваліфікаційна категорія

поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є

підвищення кваліфікації.

Врахована пропозиція, що у разі довантаження в міжатестаційний період

педагогічного працівника годинами з інших предметів, присвоєна кваліфікаційна

категорія поширюється на все педагогічне навантаження до чергової

атестації.

Підтримано пропозицію щодо виключення з міжатестаційного періоду

часу навчання у закладах вищої освіти (п. 7). Щодо закладів фахової передвищої

освіти, то ці пропозиції не знайшли відображення, хоча таких випадків може й не

бути.

Враховано, що розірвання трудового договору допускається у разі, якщо

неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає

його кваліфікації, у тому самому закладі освіти.

Але не вдалося переконати розробників про доповнення цього пункту

нормою, що наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на

іншу роботу за результатами атестації може бути видано лише після розгляду

його апеляції (у разі подання) атестаційними комісіями вищого рівня з

дотриманням законодавства про працю.

Профспілка також пропонувала доповнити Положення нормами:

«Кваліфікаційна категорія та педагогічне звання, присвоєні педагогічному

працівнику за результатами атестації, можуть змінюватися лише за рішенням

атестаційної комісії», а також щодо:

«створення атестаційних комісій усіх рівнів на один рік до формування

нового складу атестаційної комісії та щодо можливості зміни персонального

складу атестаційних комісій протягом року» та:

«питання атестації педагогічних працівників, не врегульовані цим

положенням, вирішуються атестаційними комісіями III рівня відповідно до 

чинного законодавства України».